Результати
Тут можна ознайомитись з деякими уривками з нашого дослідження: із інтерв’ю з 27 дітьми-респондентами 9-16 років з Києва, Львову, Одеси та Харкова, та з національного телефонного опитування дітей 9-16 років по всій Україні (міста 50 тис.чол. і більше).
Питання стосувались власної оцінки впливу пандемії на життя, карантинних правил в родині, практик навчання, спілкування з друзями та батьками, дозвілля, перебування вдома та поза домом. Повна версія дослідження – в аналітичному звіті.
Про вплив пандемії на власне життя
Переважна більшість опитаних дітей (80.5%) вважають, що пандемія вплинула на їхнє життя. З них 53.4% вважають цей вплив помірним, а 27.1% - помітним. Кожен п’ятий респондент (19.3%) вважає, що пандемія зовсім не вплинула на їхнє життя або він був дуже незначним.
…
“На мене пандемія вплинула навіть не знаю, в кращий чи гірший бік. Я навіть змінилась зовні, бо вирішила багато в собі змінити. Я б сказала, що пандемія саме на мене вплинула добре, я почала більше розвиватись саме сама для себе, сама із собою навчилась бути і не боятись самотності. Що я можу справитись сама. Ось так”
(Оксана, 15 р., Харків)
…
Кожна десята дитина описує свій емоційний стан під час карантину як пригнічений, кожен сьомий каже про піднесений. 74% респондентів оцінюють свій емоційний стан нейтрально. Можемо припустити, що дана нейтральність частково може бути і сумарною оцінкою, тих негативних та позитивних настроїв, які могли відчувати діти у різні періоди карантину.
…
Ми запитали дітей-респондентів:
- Яке питання ви хотіли б задати дітям України, що також мали досвід карантину?
І отримали такі варіанти:
- Чи ви жили чи існували під час пандемії?
- Чи скучили ви за живим спілкуванням із людьми?
- Як вам вдавалось встигати все та організовувати свій час?
- Що ви робили аби не поїхати дахом?
…
На наше прохання надати асоціації до слів “ковід”, “пандемія”, “карантин” діти поділились такими поняттями, що їх можна систематизувати за категоріями:
- емоції: “жах”, “мучання”, “ад”, “страх”, “паніка”.
- хвороба: “вірус”, “лікарі”, “вакцинація”, “пульсоксиметр”, “зелена кулька з присосками”, “тест”, “смерть”.
- просторово-поведінкові: “бути вдома”, “не треба йти до школи”; “маска”, “антисептик”, “соціальна дистанція”, “заборони”, “ізоляція”, “мало вільного часу”, “багато вільного часу”, “без друзів”.
- онлайн: “дистанційне навчання”, “відеозв’язок”, “zoom”, “ноутбук”, “телефон”.
- сервісні: “телевізійні новини”, “доставка”, “пошта”.
- креативні: “зомбіапокаліпсис”, “бути в печері”.
…
У тих родинах, які особливо серйозно ставились до карантинних обмежень, з’являлися свої ритуали та правила:
“Куплені речі витримувались три дні на вулиці перед будинком, в одноразових рукавичках відкривалась зовнішня упаковка, яку ми не вносили в дім. Всі фрукти та овочі милися з милом, робилися серйозні закупки – макарони, консерви, звісно, туалетний папір, гречка. Ми дуже серйозно до цього поставились” (Катерина, 13 років, Київ)
…
Також діти пам'ятали про необхідність соціальної дистанції:
“Говорили носити маску й менше ходити де є люди, тримати дистанцію. Але я й так живу у печері. Я був створений для карантину! А ще можна не ходити в магазин” (Остап, 12 років, Львів)
Навчання на карантині
Використання онлайн-інструментів для навчання дало можливість розвинути навички користування комп’ютером та клауд-сервісами:
“Я й раніше була просунутим користувачем. Але я навчилася швидко друкувати — поки вчитель запитував, я швидко гуглила і читала, що потрібно відповісти. Я намагалася все, що можна, друкувати на ноутбуці, щоб поліпшити навик, ну і так швидше виходило”
(Катерина, 13 років, Київ)
…
Але були і складнощі, особливо із поєднанням цифрових та аналогових, з ручкою та зошитом, методів виконання завдань:
“Було незручно, що завдання треба скидати в гугл-клас, це було довго: зробити завдання, сфотографувати, завантажити на гугл-диск, із гугл-диску в гугл-клас. І коли тобі кажуть, у тебе 2 хв це зробити, а ти кажеш: я не встигаю, а тобі: ти повинен це зараз здати. Це було дуже незручно”
(Аліна, 15 років, Одеса)
…
Під час онлайн-уроків деякі вчителі тільки пояснювали матеріал і перевіряли знання, але не давали можливості ставити питання, уточнювати, спілкуватись:
“Із математики до карантину у мене було все добре, а на карантині стало погано. Матеріал погано пояснювали чи я не розумів. З українською теж почалися проблеми” (Нікіта, 12 років, Одеса)
…
…
“У нас уроки починались в 8.25 — десь у цей час я прокидалася. Хоча спочатку я намагалася вставати раніше, одягнутися, сісти, але загалом прокидалась за 5 хвилин до уроку”
(Аліна, 15 років, Одеса)
…
У новому форматі навчання діти поглибили кооперацію з однокласниками. Багато завдань робилося спільно: під час конференц-колів або у чатах діти розв’язували завдання, обговорювали рішення та ділилися правильними відповідями одне з одним.
…
“Завдання задавали в гугл-формах чи онлайн — нам подобався такий інтерактив. Особливо це подобалось нашим програмістам, бо все легко зламати”
(13 років)
…
Частина дітей наголошували, що живе спілкування для них важливе зі справжніми друзями, а з однокласниками чи знайомими достатньо й онлайну.
…
Утім, навіть комунікабельним дітям часто було складно пристосуватися до віддаленого спілкування:
“На карантині я вийшла гуляти і зрозуміла, як сильно я закрилась. Не було бажання особливо спілкуватись. А школа, вона дає спілкування, вона дає маленьку дружбу” (Ярослава, 15 років, Київ)
…
За даними всеукраїнського етапу опитування, кожна друга дитина не хотіла б дистанційного навчання взагалі. 27 % розглядають його як додатковий спосіб, за потреби, 11.5 % як основний спосіб навчання та 8.2 % говорять про додатковий регулярний спосіб навчання.
Дозвілля по-новому
“Я і до, і після локдауна багато сиджу в інтернеті, як і будь-який підліток. Але відмінність у тому, що до — я більше все-таки гуляла з друзями, і з батьками гуляла — виходила в люди. А під час локдауну, звісно, не було такої можливості»”
(Марта, 16 років, Одеса)
…
38,4 % опитаних дітей завжди знали, чим себе зайняти на локдауні, перед стількома ж (38,3 %) кілька разів поставало питання, чим себе зайняти. Часто не знали, що робити, 22,2 % респондентів.
…
Серед підлітків 15-16 років, деякі діти використовують соцмережі суто для розваги або з естетичних міркувань:
“Більшу частину свого часу я проводжу в Інстаграмі, де стежу за різноманітними блогерами, їхнім життям. Переважно я підписана на акаунти з різними стилями одягу”
(Марина, 15 років, Харків)
Тоді як інші сприймають їх як джерело інформації для саморозвитку:
“TikTok — це та мережа, яку я відвідую дуже часто, допомагає мені розвиватись (уроки вишивки, як вирощувати рослини, фільми, серіали)”
(Ярослава, 15 років, Київ)
…
Опитані діти 12–14 років власний контент майже не створювали:
“Сама я не знімаю і нічого не викладаю, я не люблю нічого робити на показ, скоріше для себе”
(Ксенія, 13 років, Київ)
…
“На карантині важко було займатись [танцями] у кімнаті, але я знаходила вихід і створювала щось нове, тому результати гарні, бо тренуватись не переставали” (Василина, 11 років, Львів)
…
Читання залишається у ТОП-3 списку хобі наодинці для сучасних дітей. І навіть якщо змінюються джерела — так, більшість дітей під час інтерв’ю згадували, що читають комікси та фанфіки онлайн, і дуже рідко хто згадував паперові книги — все ж зазначений вид заняття не зникає.
…
Найбільш популярними заняттями для проведення часу з друзями для 9–11-літніх виявились ігри на вулиці.
…
“Ми з друзями переписувались часто по ночах, тому що ми під час навчання не встигали це робити, тому в мене повністю збився абсолютно весь графік. У перервах між навчанням я спала, бо вночі ми спілкувалися з друзями хоч якось. Це було складно. Мене кликали гуляти, мама говорила: почекай, карантин, яке гуляти? Друзі говорили: ми не хочемо переставати з тобою спілкуватися, давай хоча б уночі поговоримо, в якусь гру пограємо. Я говорила, що хочу спати, але все одно спілкувалась, і з деким спілкуюся досі, і зблизилася з багатьма, так. Офлайн, звісно, краще, але зараз через карантин я впевнено можу сказати, що я прийняла дуже сильно онлайн-спілкування”
(Оксана, 15 років, Харків)
…
І хоча на карантині багато часу діти проводили онлайн, як для навчання, так і у вільний час, щодо проведення спільного часу з друзями на локдауні, більшість опитаних дітей у рамках всеукраїнського етапу опитування вказала гру на вулиці (58,5 %).
…
У родинах, де й до карантину були стійкі сімейні традиції проведення вільного часу (такі як читання книг перед сном, гра в настільні ігри, відвідування театрів чи спільні поїздки на природу тощо), під час карантину вдома продовжували займатися спільним дозвіллям.
…
“Ми стали ближче. Пізнали один одного краще. Батьки розповідали історії з дитинства. Ніхто нікому не набрид, навпаки, стали дружніше”
(Марина, 15 років, Харків)
…
Підлітки середнього та старшого віку відзначали появу нових корисних звичок у родині. Так, наприклад, чимало дітей згадували, що в їхній родині стали більше приділяти уваги спорту:
“Мама нам влаштувала тренування на карантині, щоб ми вийшли з карантину, а не викотились”
(Нікіта, 12 років, Одеса)
Простори
Якщо говорити про побутові умови, то дітям загалом було комфортно вчитися з дому, адже у своїй кімнаті зручно, не потрібно спеціально вдягатися, витрачати час на дорогу тощо:
“Що мені сподобалось: я дуже домашня людина й можна більше бути вдома”
(Ксенія, 13 років, Київ)
…
Якщо в родині було двоє дітей, їх на період навчання розмежовували, наприклад, хтось міг навчатися на кухні:
“Дорослі відволікали, коли заходили поїсти. Я тоді виключав камеру, але мене за це ругали вчителі. Ну як прям заважало? Стіл був? Був. Стілець був? Був. Ну і нормально”
(Нікіта, 12 років, Одеса)
…
Серед тих, хто має власну кімнату:
- достатньо — 84,8 %;
- посередньо — 13,5 %;
- недостатньо — 1,7 %.
Серед тих, хто не має власної кімнати:
- достатньо — 71,4 %;
- посередньо — 19,9 %;
- недостатньо — 8,8 %.
Серед тих, хто ділить кімнату з братом або сестрою:
- достатньо — 66,1 %;
- посередньо — 26,6 %;
- недостатньо — 7,3 %.
…
Діти середнього та старшого віку, яких, окрім як на жорстких локдаунах, загалом під час пандемії не обмежували у прогулянках та зустрічах із друзями у міському просторі, продовжували перебувати у «своїх» місцях та за «своїми» маршрутами:
Мапа 6: 12 років, Київ
…
Мапа 5: 16 років, Харків
…
Ходити, куди хочуть, по місту до пандемії могли 36,2 % опитаних, а під час локдауну таких стало 24,5 %. Менше стали дозволяти ходити на дитячий майданчик (18 % і 12,3 % до пандемій і під час локдауну відповідно). Зовсім не змінився показник для тих, хто міг без супроводу ходити в магазин (що підтверджує факт, що домашні обов’язки ніхто не скасовував на карантині), та абсолютна більшість могла, як і раніше, ходити будь-куди без супроводу по району.
…